Когда рванётся жизнь по вертикали,
А мысли в голове моей устали
Взгляну назад,а там сплошная пропасть
И на край бездны миг меня уносит.
Один лишь шаг и точно я сорвусь,
Руками за соломинку держусь.
Кто мне поможет на краю стоять?
Я сердцем начал Бога прославлять.
Ведь Ты один сейчас моя надежда,
Не буду никогда тем,кем был прежде.
Я на Тебя лишь только уповаю,
Ведь Ты один,кто моё сердце знает.
Но нет ответа,значит нет спасенья,
Одно движенье и уйду в забвенье.
Так значит в чём-то очень виноват
Слезою замутился жизни взгляд.
Качнулся и расправил руки,
Стоять и ждать,ведь это просто муки.
Закрыл глаза,качнулся,полетел.....
Как в жизни мало всё-таки успел.
Глаза открыл-я посмотрю в лицо ей,
Но,что со мной,я радости не скрою.
Не вниз,а вверх лечу над облаками,
Иисус со мной,я это твёрдо знаю.
Как милостив Господь и всё Он знает,
Все немощи мои и боль прощает.
Он мой Отец и в этом моё счатье,
Разгонит тучи,уберёт ненастье.
Единственный,Родной,Неповторимый,
Всем сердцем и душой моей любимый.
Ты помоги мне справиться с собою,
С Тобою двери для греха закрою.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
