Марина Н.,
Россия
Родилась и выросла на севере России. В 2001 году уверовала в Господа. Хочу так писать стихи, чтобы они славили Бога и нравились людям. В 2008 году впервые были напечатаны мои стихи в журналах "Примиритель" и "Край городов". e-mail автора:mimoza55@rambler.ru
Прочитано 11711 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Очень хорошо понимаю и сострадаю Вашему горю.
У меня был однокласссник, самый близкий дорогой мне человек.
Но так получилось, что разбился на машине четырнадцать лет назад.
Но время будто остановилось.
Он всегда живой в моём сердце.
Наши близкие живут в нас.
И ещё живут в небесном городе.
Однажды, стоя на земле, я видела свет Духа Святого.
Было такое чувство, что находясь на земле, нахожусь в то же время и на небе.
Пусть Вашу душу омоет Дух Святой.Даст спокойствие,радость жизни и благодать.
Будьте благославенны.
Виталий О.
2006-12-04 17:49:18
Всего, что в жизни происходит -
Нам тяжело, подчас, понять...
Незримо - Дух Господень сходит -
Чтобы скорбящего обнять...
Сильно!Утешения и милости Вам от Господа!
Лариса Зуйкова
2007-11-14 18:52:36
Дорогая сестричка мы, люди, жалкие утешители, но как хорошо что на нашем пути, в самое тяжёлое для нас время, появляется Тот, кто в состоянии утешать и возрождать к новой жизни. Так было со многими и в нашей церкви
( у нас семья из Чернобыля потеряла маленькую девочку и через это жена обратилась, а потом муж и усыновили к своим детям ещё дитя из детдома). У Веры Кушнир есть прекрасное ст-е " Два дитя", а вот моя свекровь, потеряв 6-ти летнюю девочку до сих пор не примирилась с Господом, а ей уже 82года. Но я верю в милость Его, молитвы идут и для живых ещё есть надежда.
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
Поэзия : Белыми ночами . - Николай Зимин Думал я , шагая , мне бы тут родиться .
Мне бы жизнь по – новому прожить ,
Чтобы смог когда – то снова возвратиться
По проспекту ночью побродить .
Но мечты остались только лишь мечтами .
В городе том не был я давно .
Но я помню , чайки белые кричали
Белыми ночами над Невой .
